Дадашов Ордаш Салихович
Дадашов Ордаш Салихович
Депутат Донецкого областного совета
Цель и стиль – работа во благо людей!
Цель и стиль – работа во благо людей!

Пеніцітарні установи Бахмутського повіту Катеринославської губернії у 19-на початку 20 ст.

                                                                С.Й.Татаринов, доц.УІПА, к.і.н.

Складовою частиною будь якого правлячого режиму є тюрми-пеніцітарні заклади.

Історія російського права містить нечисленні дослідження тюремно-поліційної справи та законодавчі акти [1].

В Україні ролі тюрем присвячео небагато наукових робіт [2].

Вперше у історії України та Слобожанщини грунтовне наукове дослідження тюрем Харкова на підставі вивчення величезної кількості джерел здійснив Л.І.Мачулін [3]. Ця книга має служити зразком подальших досліджень.

На Донеччині історія пеніцітарних закладів не вивчалася.

В'язниця у Бахмуті, лазарет, аптека, майно лазарету згадуються в документах 1808 року [4].

В жовтні 1823 р. Малоросійський і Бессарабській генерал-губернатор відзначав наявність у Бахмуті  тюремної лікарні 5. 

В 1836 році пересильну в'язницю по маршруту військових команд  на Кавказ перебудували [5].

В 1842 р. в недобудованій тюремній лікарні в сирій кімнаті хворі розміщувалися на нарах, лікарняних речей не було "окрім невеликого числа білизни і халатів" [6].

 Тюрми повітового Бахмуту у другій половині 19 ст. були  двох типів.

По вулиці Поліцейській (вул. Леніна, 20) знаходився Арештний Будинок на 75 місць [7].

Земська управа на 1875 р. у Кошторисі заклало 8000 рб. на утримання Арештної камери, платня      наглядачам 660 рб., дрова та вугілля 92 рб., господарчі витрати  30 рб. [7,8].

 Земських арештних Будинків мирових судів у 1881 р. у Катеринославській  губернії було  17, у Бахмуті -1, де утримувалося 193 арештанти, витрати на утримання становили 1210 рб. [8].     

У 1881 р.  губернатор вказував, що наявні «тіснота приміщень, погана гігієна». Найбільш незадовільна була будівля тюремного замку у Бахмуті – знаходилася у приватному орендованому будинку. Існувала особлива камера для церковного благословіння. Надавалися церковні книги, виконувіалися треби [8].

 У Бахмуті тюрма у 1894 р. знаходилася у холодному, вологому та не провітрюваюмому приміщенні  [9].

У лютому 1895 р. кошторис нової тюрми Бахмуту був представлений Головному тюремному Управлінню МВС [10].

 В 1896 році виділена безкоштовно земля під забудову нового Тюремного замку [11].

По клопотанню тюремного інспектора Полікарпа Петрушевського була виділена земля під тюремні городи [12].

В Арештному Будинку  в 1895 році було 2 будівлі на 7 камер і 2 карцери, служили старший і 6 молодших наглядачів, одержували платню 15-20 рублів в місяць. За рік в Арештному Будинку містилося 356 чоловіків і 73 жінки. Найчастішими правопорушеннями були - "порушення тиші і буйство" (73 випадки), крадіжки і купівля краденного (більше 180 випадків). Можна було потрапити в "холодну" за неписьменність (17 випадків), самоуправство, порубку лісу, подкидання дитини, сварку за межу. За рік був тільки один випадок спроби втечі [13].

     Утримання в кінці XIX ст.Тюремного замку, його опалювання, освітлення, квартири начальника обходилося Думі у 1606 рублів. Отримувалася певна кількість на кожну піч вугілля, дрів, купляли гас і свічки на контору начальника, для освітлення коридору і камер. В бюджеті Бахмуту в 1899 році значні суми виділялися на в'язницю: опалювання і освітлення склали 1556 рублів, було потрібно 240 пудів гасу, 15 пудів свічок в камери і начальнику [14].

  У кошторисі повітового земства на 1902 р. планувалося на утримання тюрем 4626 рб.  

У 1905 році земство виділяло 199 рублів на обмундирування 8 наглядачів Арештного Будинку, 84 рублі на прання білизни арештантам. Арештний Будинок виконував роль сучасної  СІЗО при поліцейському Управлінні повіту [15].

     В період Першої російської революції Бахмутська в'язниця мала плачевний вигляд. 3 червня 1905 р. начальник в'язниці Вітушенко повідомляв в рапорті: "всі печі по ветхості непридатні до опалювання і розвалюються, дах у всіх будівлях протікає, стеля може обвалитися, кухонні і хлібопікарські печі кілька разів валилися". Начальник попереджав, що можливі втечі арештантів, оскільки "віконні грати і тюремний паркан не представляє ускладнень до здійснення втеч, загрожує падінням. Необхідно влаштувати темні карцери і декілька одиночок, без чого управляти в'язницею неможливо, ніяка дисципліна не може підтримуватися". Вітушенко представив кошторис  заміни камерних дверей, грат віконних, ремонту камер на 2031 рублів. Відновлення тюремного паркану вимагало 442 рублі [16].

             У жовтні 1906 р. в новому рапорті повідомлялося про спробу карних злочинців втекти: "у вересні 1906 року під час бурі ворота впали, полагодити паркан не представляється можливим, дерево все згнило". "В'язниця знаходиться на околиці міста, вдень і вночі сновигають всякі темні особи, на горі біля кладовища збирається маса народу під час прогулянки арештантів, з якими ведуться переговори, поліцейський пост в околицях в'язниці відсутній". Особливо красномовно начальник в'язниці описує умови роботи: «в'язниця переповнена, оклад у наглядачів маленький, людей не вистачає, просимо їх, щоб не звільнялися; городові і стражники одержують по 20 рублів, колодязі у в'язниці з солоною водою». Міська Управа відмовилася вивозити фекалії, у в'язниці сморід. В'язниця не мала навіть телефону [17].

Все це не могло не привести до бунтів у в'язниці. 4 жовтня 1906 р. біля полудня 32 карних злочинців напали на політичних в'язнів. По команді унтер-офіцера Гончарова військовий караул дав чотири рушничні залпи по натовпу і по камерах. Важкі вогнепальні поранення отримали увязнені Т. Писарев і М. Шиманський. Було проведено дізнання, яке встановило, що ініціатором нападу на "політичних" був тюремний "пахан" І. Лазутін, "тримаючи злість до політичних за те, що рахували себе вище і скаржилися начальнику в'язниці за здирництво і утиски карних злочинців". Не виключено, що цей бунт міг бути спровокований тюремним начальством, як це нерідко було в Російській історії. Чи понесли покарання ініціатори, невідомо  [4].

  В 1907-1908 рр. в Бахмуті існувало 3 Арештні Будинки, що пов'язано з революцією і зростанням злочинності. Довелося наймати приватні будинки  для нових камер [18].                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                        

24 грудня 1907 року о 7 годині вечора в обладнаному приміщенні у дворі Французова знайдений підкоп в 2-й камері на 20 арештантів. З стіни виходив у двір Стреліної пробитий отвір, знайдено шматок обручевого заліза, яким зроблений підкоп. Винними себе ніхто не визнав. 20 січня 1908 року в камері №1 арештного приміщення чином поліцейскої Управи городовим  знайдений підкоп в стіні у двір, було проломлено отвір, закладений арештантським єрмаком. Знайдений шматок заліза. В камері знаходилося 32 арештанти [19].

      Коли в 1911-1912 рр. велося будівництво великого залізничного вокзалу Бахмут-2, то його спеціально відсунули майже на кілометр від Тюремного замку, щоб публіка не бачила кайданників, яких етапували до залізниці або в'язниці. Бахмутський Тюремний замок мав тоді 450 місць [20].

 Для нагляду за ставном вязнів Арештних Будинків та Тюремного замку з 1910 р. існувало повітове відділення Губернського Тюремного Комітету у складі старшого Директора  Предводителя дворянства камергера та дійсного тайного радника К.І.Карпова., директорів  тюремного інспектора, заступника прокурора Окружнаго суду у Бахмуті І.К. Сабо, міського голови М.І.Новгородцева,  о. Петра Курилова, гласного губернського земства С. В. Бахірєва, промисловців В. В. Штерцера, іудеїв Абрама Крамарева, Абрама  Французова, Михайла Французова, Веніаміна  Французова, секретаря земської управи І.І.Погорєлова, інженера В.П. Пестерева. Начальником тюрьми у 1916 р. був титулірний радник К.А. Коптев, помічниками Г. Ф. Тесленко,  Л. П. Карчевський,  М. Я. Тначенко [21].

 Джерала

 1. Анучин   Е.И.  Исторический  обзор  административно-полицейских учреждений России с учреждения о губерниях и до последнего времени. - СПб.Тип. МВД, 1872. 239 с.; Безобразов В.П. Государство и общество. Управление, са­моуправление и судебная власть. - СПб., 1882; Узаконення, нзданные в поясненне и дополнение к судебным уставам 1864 г.  СПб. 1883;  Инструкция полиисйским урядникам 28 июля 1887 годи //Арефа Н.И. Права и обязанности полицейских урядников, стражников. приставов и прочих чинов городской и уездной полиции. СПб. 1891. с. 115 – 123; Гессен В.М. Лекции по полицейскому праву. Изд. студен-тов 1907-1908 гг. Вып. І. СПб.1908. 196 с.; Тарасов И.Т. Лекции по полицейскому (адмннистратпвному) праву. В 2т- М. Университетская тип. 1908.  т. і. 251 с.

2. Ярмиш О.Н. Каральний апарат самодержавства в Україні в кінці XIX - на початку XX ст.  Харків, 2001. 288 с.; Ярмыш А.Н. Наблюдать неотступно. Административно-полицейский аппарат и органы политического сыска царизма в Украине в конце XIX - начале XX в. - К.1992.186 с.;

 3. Мачулин Л.И. История тюремного Харькова. Харьков, 2005, 206 с.

4. Бровкин Л.В., Татаринов С.И., Шаталин А.В. История правоохранительных органов Бахмута-Артемовска. Артемовск, 2007, 76 с.

5. РГИА, ф. 1488,оп.1,д. 1150. План и фасад каменного уездного острога в г. Бахмуте, 1824 год.

6. РГИА, ф. 218, оп. 4, д. 1801.Дело о перестройке тюрьмы г. Бахмута, 1847-1857 гг.; РГИА, ф. 1281, оп. 5, 1851 г., Д. 58.Отчет Екатеринославского губернатора за 1851 г.

7. Памятная книжка Екатеринославской губернии на 1864 год. Екатеринослав, 1863; РГИА, ф. 1281. оп. 7. д. 51. Ведомость города Бахмута за 1865 год из отчета Екатеринославского губернатора; Памятная книжка Екатеринославской губернии на 1867 год.Екатеринослав, 1866; РГИА, ф. 1284, оп. 69,1873 г., д.186.Отчет Екатеринославского губернатора за 1872 г.; РГИА, ф. 1284, оп. 69,1873 г. д. 166.Статистические сведения о г. Бахмуте за 1872 г. 

8. Обзор Екатеринославской губернии за 1881 г. Приложение к нижайшему докладу Е.И.В. губернатора. Екатеринослав, 1880.

9. Обзор Екатеринославской губернии за 1894 г. Приложение к нижайшему докладу Е.И.В. губернатора. Екатеринослав, 1893.

10. Обзор Екатеринославской губернии за 1895 г. Приложение к нижайшему докладу Е.И.В. губернатора. Екатеринослав, 1894; РГИА,ф.573,оп.30,д.1011. Список населенных пунктов Бахмутского уезда, через которые проходили этапом арестованные, 1895 г.  РГИА, ф. 573, оп. 30, д. 1007.Смета доходов и расходов по Бахмуту за 1895 год. 

11. РГИА, ф. 573, оп. 30. д. 1008.Смета доходов и расходов по Бахмуту за 1896 год; РГИА, ф. 573, оп.30. д. 1010.Отчет Бахмутской городской управы  за 1896 год. 

12. Доклады Бахмутской уездной земской Управы и журналы XX1X очередного собрания. Бахмут, 1896.  488 С.

13. Доклады Бахмутской уездной земской Управы и журналы ХХVП1 очередного\ собрания. Бахмут,1894. 283 с.; РГИА ф. 1290, оп. 11, д. 612.Опросный листок о состоянии города, разосланный в связи с подготовкой Первой Всероссийской переписи населения 1897 г. 

14. Смета доходов и расходов по городу Бахмуту. – Бахмут, 1898. 65 с.; Отчет Бахмутской городской управы   за 1899 г. Бахмут,1900. -129с.

15. Денежный отчет Бахмутской уездной земской Управы за 1905 год. Ч.1. Бахмут, 1905, 60 с.; Дн.ОГА, ф.113, оп.2, д.26. Ремонтные работы в Бахмутской тюрьме 1905 г.

16. Отчет Бахмутской городской управы  за 1905 г. -1906.- 113 с.

 17.Отчет Бахмутской городской управы   за 1906 г. Бахмут, 1907.- 105 с.; Отчет Бахмутской  городской управы  за 1907 г. Бахмут, 1908 . - 105 с.; Отчет Бахмутской  городской управы  за 1908 г. Бахмут, 1909. - 103 с.

18. Дн.ОГА.ф.113,оп.2, д.32.Дело о драке среди заключенных тюрьмы 1906 г.

19. Дн.ОГА,Ф. 11 сч. оп. 1. д. 559.Донесения уездных исправников. 

20. Дн.ОГА,Ф. 11сч. оп.1. д. 1302. Донесения уездных исправников, 1915г;  Журналы  Бахмутского уездного земского собрания 1913 года. Бахмут.Тип. Вальдштейна 1913.

21. Справочная  книга Екатеринославской губернии на 1916  год. Екатеринослав, 1915.

 

Татаринов С.Й. Пеніцітарні установи Бахмутського повіту Катеринославської губернії у  19 - на початку 20 столітть. Вперше на Донеччині розглянуті історія тюремних установ, іх структура, фінансовання земством та Бахмутською міською Думою.

      Ключові слова вязень, Тюремний замок, Арештний Дім

 Татаринов С.Й. Пеницитарные учреждения Бахмутского уезда Екатеринославской губернии в 19 – в начале 20 столетий. Впервые в Донбассе рассмотрены история тюремных учреждений, их структура, финансирование земством и Бахмутской городской Думой.

Ключевые слова  заключенный, Тюремный замок, Арестный Дом

 

Татаринов Сергей Иосифович, доцент кафедры инженерной педагогики Артемовского учебно-научного профессионально-педагогического института Украинской инженерно-педагогической академии, доктор философии-кандидат исторических наук, заслуженный работник культуры Украины, член Украинского национального Комитета IKOMOS (Париж, ЮНЕСКО).

Адрес места работы 84500, Украина, Донецкая обл., г.Артемовск (Бахмут), ул.Артема, 5, УИПА

Домашний адрес 84500, Украина, Донецкая обл., г.Артемовск, ул.Советская, 139

Дом.т.06274-2-32-79, м.т. 050-47-47-840, 050-63-00-578

Эл.почта TATBRONZA@YANDEX.RU

 ПРИ ИСМПОЛЬЗОВАНИИ ЭТОГО МАТЕРИАЛА ОБЯЗАТЕЛЬНА ССЫЛКА НА ЭТОТ САЙТ