Дадашов Ордаш Салихович
Дадашов Ордаш Салихович
Депутат Донецкого областного совета
Цель и стиль – работа во благо людей!
Цель и стиль – работа во благо людей!

ІЄРАРХИ РПЦ У ІСТОРІЇ БАХМУТУ.

С.Й.Татаринов, доцент УІПА, к.і.н.

(Артемівськ)

З історією фортеці та міста Бахмут у Донбасі повязані імена багатьох відомих ієрархів првославної церкви Новоросії, Катеринославщини  у 18-на початку 20 столітть.

В 1759 році преосвященний Кирило Воронезький приїздив до Бахмуту і відправляв богослужіння в соборній і в Покровській церкві.

У 60-70 роки місто Бахмут відносилися до управління митрополита Київського, вікаріїв Бориспільського і Переяславського єпископів Іоанна Козловича (1753-1757 рр.), Гервасія Линцевського (1757-1769 рр.), Іова Базилевича (1770-1773 рр.).

  З метою просування православ’я на нових приєднаних територіях імператриця Катерина ІІ у 1775 році приймає рішення про створення 9 вересня 1775 року  Славенсько- Херсонськоъ єпархіъ, з резиденцією у м. Полтаві. До складу єпархії входили території Новоросійської і Азовської губерній.

В  єпархії було 232 церкви (з Новоросійською губернією – 345), 2 монастирі, в т.ч. Хресто-Воздвиженський монастир.

 9 вересня 1786 року була перейменована у Катеринославську і Херсонесо-Таврійську єпархії.

Першим архієпископом  став Еугеній, в миру Булгаріс Єловферій Петрович (1715-1806 рр.) Він був греком, народився на о. Корфу, навчався у Падуанському університеті, був ректором Константинопольської семінарії. В 1763 році він переїхав до Лейпцигу. В 1771 році, на запрошення імператриці Катерини ІІ, Булгаріс переїхав до Росії, де перекладав її твори з франзузської на грецьку мову.  Хіротонія відбулася у Московському Миколаївському грецькому монастирі, її здійснили   Платон архієпископ Московський, Інокентій архієпископ Псковський, архієпископ Самуїл Крутицький та Можайський.

  В Указі Імператриці про призначення Булгаріса на посаду архієпископа про нього відзначено наступне: «высоким разумом, благочестием и всеми добродетелями для стада Христова отлично одаренный».

Булгаріс правив єпархією з вересня 1775 по травень 1779 року, володів тільки латиною, у зв’язку з чим його укази потрібно було перекладати на російську мову.

Єпархіальне правління розташували у м. Полтаві, бо великих міст південніше не було. В єпархії  налічувалося 1476 осіб духовного звання. Архієпископ Еугеній займався науковою роботою, він автор книжок з богослов’я, геометрії, поезії, зробив багато перекладів з франзузської мови.

В 1777 році у Полтавському монастирі архімандрит Феотокій заснував невелику семінарію. Архієпископ Еугеній наказав збирати до семінарії дітей священиків віком від 8 до 14 років: «понятных, никаких болезней не имеющих, обучавшихся русской грамоте читать и писать».

В 1777 році в єпархії було 5 повітових Правлінь, серед них Бахмутське. До нього (як і до Бахмутської провінції) належали приходи від Святогірського монастиря до донських поселень. Євгеній помер у 1806 році у віці 91 рік у Олександро-Невській Лаврі.

 5 травня 1779 року Катерина ІІ своїм Указом призначила архієпископа Никифора, в миру граф Феотокіс Микола Степанович (1731-1800 рр.), правив єпархією з 6 серпня 1779 року по 9 вересня 1786 року. Він народився в 1731 році, був греком з о. Корфу. У Італії вивчав математику, експериментальну фізику і астрономію.  Приняв постриг в 1748 р. у Храмі Афона. З 1757 по 1765 рр. викладав в гімназії Корфу. Запрошений молдавським володарем Григорієм Гіка був ректором та викладачем гімназії у Яссах. Побував у Палестині та Єгипті. З 1776 року був призначений ректором Полтавського духовного училища. Займався науковою роботою. Автор книжок по богослов’ю, серед яких відома книжка «Ответы на вопросы старообрядцев бахмутских и астраханских» (Москва, 1800 р.). Він займався прикладними науками і склав два підручника по математиці.

16 серпня 1779 року відбулося освячення Никифора Феотокіса у сан архієпископа. Його резиденцією став Полтавський монастир. Никифор погано володів російською мовою і тому видавав свої укази грецькою.

У 1780 році єпископ ввів у семінарії вивчення грецької, французької, німецької мов, арифметики, малювання. Головним вчителем та викладачем грецької мови став виходець з Молдавії Гавриїл Бодоні-Банулеску. Викладачем богослов’я в семінарії був протоієрей Іоанн Башинський, а серед учнів був Василь Башинський, які повязані з Бахмутом.

24 січня 1784 року Катерина ІІ своїми Указами повеліла князю Г.О. Потьомкіну із територій Новоросійської і Азовської губерній створити Катеринославське намісництво. Воно було розділене на 15 повітів, до  яких входив і Бахмутський повіт. Центром Катеринославської губернії став Катеринослав, побудований генерал-майором Синельниковим.

Бахмутська провінція була поділена на 3 повіти -                                                                Бахмутський, Славянський, Донецький.                        

З 9 вересня 1786  по 28 листопада 1786 року новостворену єпархію очолює архієпископ Никифор.

Никифор був настоятелем Московського Даниловського монастиря з 1792 р. Нагороджений орденом Анни 1 ст. та «командорством» з 400 кріпаками.

  Катерина ІІ призначила вікарія Новгородського і єпископа Олонецького Амвросія,  Амвросій Микитович  Серебряков (1745-1792 рр.) правити Катеринославською і Херсонско-Таврійською єпархією з 28 листопада 1786 до вересня 1792 року. Він закінчив Вятську семінарію і Московську академію. У 1787 році він зустрічав імператрицю Катерину ІІ в Кременчузі. Авросій наказав «протопопам осмотреть церкви, чтобы входы были исправны и надежны, были починены, полы тверды и вымыты, пыль и паутина обметены, дорога усыпана песком и травою, пол усыпан травою, около оград немистоты не было, была исправлена, взять лучшее из других церквей ризы, кресты, кадила, лампады, где священники ненадежны быть самому благочинному. При въезде императрицы и везде звонить во все колокола. Встречать из церкви с крестом, кадилами и лампадою в святых воротах ограды, к карете не подходить, дастся знак-подойти одному священнику с одним крестом». Увесь причт попередили, щоб ані вони, ані родичі до цариці з проханнями не зверталися. Були тверезими у чистому одязі, з чистими вмитими обличчями та руками. 

З 22 грудня 1789 року єпископ Амвросій стає блюстителем Молдово-Влахійського екзархату. Займався науковою діяльністю як автор книжок по богослов’ю, ораторському мистецтву, поезії, вивчав англійського поета Мільтона.

Єпископ Іов, Потьомкін Яків Петрович (1752-1826 рр.) правив Катеринославською і Херсонською єпархією з лютого до травня 1793 року. Він народився в Смоленській губернії. Вчився в Кадетському корпусі.

З 1793 по 1796 роки був єпископом Феодосійським і Маріупольським і єпископом-вікарієм Катеринославської єпархії.

За його благословіння було перенесено до слободи Покровської девевяну Миколаївську церкву та освячено зведення нової Миколаївської церкви Бахмуту.

Митрополит Гавриїл І, Банулеску-Бадоні Григорій Григорович (1746-1821 рр.), правив Катеринославською і Херсонською єпархією з травня 1793 до грудня 1797 року.

Гавриїл Бадоні походив з м.Бистриця Трансільванії, син драбанта. Вчився у семіградській гімназії. Служив на о.Хіос, Патнос, у м. Смірна. У м.Насоді у цісарських школах і гімназії Ясс викладав грецьку мову. Прийняв постриг в Успенському монастирі у Царграді у 1779 р., з 1781 р. –ієродиякон.

У 1791 р. перебував у діючій армії і по велінню Потьомкіна став епископом Бендерским и Белоградським. Потім як митрирополит за відходом російської армії 19 червня 1892  р. заарештований молдавським володорем та перевезений до тюрми у Царграді. Не відрікся від православної віри і повернувся у Росію.

   Гавриїл став митрополитом Молдавським і Бесарабським. У «Записках Одеського товариства історії і старовини» про митрополита Гавриїла сказано як про людину освічену, що вивчала пам’ятки старовини, археології, церковні документи. Він написав багато історико-статистичних рукописів. Безцінним є опис Миколаївської похідної церкви Кальміуської Паланки Війська Запорізького. Ця церква була дерев’яна невелика, із залізним хрестом, іконостасом на полотні. Церкву декілька разів переносили з Домахи до Павловська, Маріуполя та Самарської фортеці.У «Записках Одеського товариства історії і старовини»  «Опис Новоросійського краю та губернії».

21 грудня 1797 року була створена Новоросійська і Дніпровська єпархія, до якої входили і церкви Бахмуту. Резиденція єпархії знаходилася у Ново-Миргороді Нової Сербії.

Митрополитом новоствореної єпархії став архієпископ Гавриїл І, який правив  єпархією з 21 грудня 1797 року по 29 вересня 1799 року.

Архиєпископ Гавриїл благословив будівництво у Бахмуті Різдвяно-Богородичної та Цвинтаної Всіх святих церков.

Бадоні став митрополитом Київським та настоятелем Києво-Печерської Лаври у 1800 р., отримав орден Андрія Первозваного. З 1803 р. перебував на покої з пенсією 3000 р. та на будинок у Одесі 3000 р. У 1807 р. переїхав у Дубосари, де став екзархом Молдавії та Валахії.

 Архієпископ Афанасій,  Іванов Олексій (1746-1805 рр.), правив  єпархією з 1 жовтня 1799 року по 4 грудня 1803 року. Афанасій народився у Москві. Вчився у Словяно-греко-латинській академії. Після сану ієромонаха став префектом, ректором. Вчив єврейській мові. З 1788 р. єпископ Коломенський, єпископ Воронезький.

4 грудня 1803 року була відновлена Катеринославська, Херсонська і Таврійська єпархія з центром у Катеринославі. Призначено архієпископом Афанасій  з 4 грудня 1803 року по 18 серпня 1805 року.

Під час пастирської поїздки відвідав Бахмут,  нагородив оксамитовою фіолетовою камілавкою протоієрея Бахмутського Троїцького собору Петра Расевського.  захворів та  передчасно за кілька днів помер у Катеринославі.

Іов Потьомкін був єпископом Феодосійським та Маріупольським, вікарієм Катеринославським. Тимчасово заміщав  померлого владику Афанасія до прибуття єпископа Платона.

Архієпископ Платон, Любарський Петро Іванович (1738-1811 рр.), правив Катеринославською, Херсонською і Таврійською єпархією з серпня 1805 до жовтня 1811 року. народився у Чернігівській губернії у сімї священика. Закінчив Київську академію. З 1794 р. епископ Тамбовський і Пензенський, Астраханський та Ставропільський. З 1796 р. архієпископ. Отримав орден Ол.Невського.

  В лютому 1812 року  архієпископом Катеринославської, Херсонської і Таврійської єпархії було призначено  Іова (Потьомкіна Якова Петровича). Він правив єпархією до березня 1823 року.

А

Архієпископ Феофіл, Татарський Федір (1767-1830 рр.) правив з 19 травня 1823 року по 15 жовтня 1827 року Катеринославською, Херсонською і Таврійською єпархією.

Єпископ, а з 1827 року архієпископ Онисифор (1769-1828рр.) правив Катеринославською, Херсонською і Таврійською єпархією  з 28 листопада 1827 року по 20 квітня 1828 року.

Архієпископ Гавриїл ІІ, Розанов Василь Федорович (1781-1858 рр.) правив Катеринославською, Херсонською і Таврійською єпархією з 22 травня 1828 року  по 8 травня 1837 року. У «Збірці Гавриїла, архієпископа Катеринославського, Херсонського, і Таврійського» де були зібрані укази та ордери, листи, починаючи з 1738 року. Два томи документів містили відомості про монастирі, церкви, історичні довідки про міста та повіти, старообрядців, переміщення священиків. У своїх записках про історію Новоросії.

Серед зібраних, архієпископом Гаврилом Розановим документів були: «Відомість Бахмутської провінції з кількістю містечок і жителів», «Відомість учинена в Бахмутській управі Благочинія-відкіля місто Бахмут бере свій початок, хто був його засновником, привілеї та герб». На сьогодні доля цих безцінних документів не відома. Нажаль, були втрачені й інші рукописи Гаврила 2-го (розанова). в лютому 1832 року архімандрит, вікарій єпископату Іаков звертався до редактора «Сына Отечества» Греча з приводу втрати рукопису Гавриїла.

З 9 травня 1837 року Катеринославська, Херсонська і Таврійська єпархія була поділена на дві єпархії: Катеринославську і Таганрозьку єпархію та Херсонсько-Таврійську єпархію.

Катеринославська губернія отримала свою єпископію. З 22 травня 1837 року її очолив єпископ Анастасій, Ключарев Олексій Іванович (1777-1851 рр.), що правив єпархією до 14 квітня 1838 року.

Єпископ Інокентій, Александров Ілля Федорович (1793-1869 рр.), очолював Катеринославську і Таганрозьку єпархію з 23 квітня 1838 року по 19 серпня 1853 року.

В часи його правління в 1845 році в Катеринославській губернії було 369 православних церквів, 2 монастирі (Святогірський та Самарський), 2 католицьких і 5 лютеранських храмів. Він благословив відкриття у Бахмуті духовного училища у 1841 р.

2 жовтня 1856 р. училище відвідав арзиєпископ  Інокентій, який нагородив з кожного класу викладача та 2 кращіх семінариста грошима.

 Єпископ Леонід, Зарецький Олександр Васильович (1802-1885 рр.), очолював Катеринославську і Таганрозьку єпархію з 19 серпня 1853 року по 14 листопада 1864 року. За його благословення було перебудовано Троїцький собор та двіницю.

Єпископ Платон ІІ,  Троєпільський Павло Олексійович (1818-1876 рр.), очолював Катеринославську і Таганрозьку єпархію з 13 грудня 1864 року по 21 серпня 1868 року.

7 червня 1865 р. Бахмутське духовне училище відвідав архиєпископ  Платон, екзаменував учнів, 15 з них нагородив книгами з дарчими написами.

 Єпископ Олексій,  Новоселов Олександр Олександрович  (1813-1880 рр.), очолював Катеринославську і Таганрозьку єпархію з 21 серпня 1868 року по 23 червня 1871 року.  Олексій не сприймав реформи Олександра ІІ, був проти обрання благочинних священиками, не дозволяв проводити з’їзди благочинних.

Єпископ Феодосій, Олександр Григорович Макаревський (1822-1885 рр.), очолював Катеринославську і Таганрозьку єпархію з 23 червня 1871 року по 5 лютого 1885 року. Народився у 1823 році на Чернігівщині в сім’ї дяка. Закінчив Чернігівську семінарію і богословський факультет Київської Академії, отримав звання магістра богослов’я. В 1849 році почав викладати загальну історію у Смоленській семінарії. З 1853 року стає ректором Вяземського повітового духовного училища. За його участю в 1855 році видається «Пам’ятна книжка Смоленської єпархії», що було відзначено нарадою єпископа Смоленського Тимофія та міністра внутрішніх справ Росії. В 1859 році Макаревський був введений у сан священика у Троїцькому соборі м. Вязьми. Макаревський був цензором проповідей, членом Духовного правління, входив до складу губернського статистичного Комітету. Після передчасної смерті дружини, маючи малих сина та дочку, Макаревський у 1861 році приймає постриг монаха. В 1862 році Олександр Григорович як ієромонах переведений до Петербургу настоятелем монастиря. Він отримує сан архімандрита і викладає у семінарії. В 1863 році він був переведений настоятелем Акатівського монастиря, призначається ректором Воронезької семінарії, викладає богослов’я. 29 червня 1867 року Макаревський стає єпископом.

З 1871 року - єпископ Катеринославський та Таганрозький. Приязний, чуйний і привітний Феодосій став антиподом попереднього єпископа Олексія Новоселова. Феодосій приймав будь-кого, надавав всім підтримку, знав становище у родинах священиків. Багато уваги єпископ приділяв розвитку духовної освіти.

У 1874 році було збудовано новий будинок Бахмутського, Маріупольського духовних училищ. В 1884 році був прийнятий Статут ЦПШ, яким школи керувалися в своїй учбовій роботі. Це дало добрі наслідки. З 1884 року кількість цих шкіл збільшилася з 53 до 108. Було відкрито 37 шкіл грамоти. Грошова допомога надавалася не тільки ЦПШ, але й земським школам.

Феодосій займався науковою роботою. Він досліджує і вивчає архіви Консисторії, Архієрейського Дому та Самарського Миколаївського монастиря. Свої дописи без підписів він друкував у «Неофіційному розділі» Катеринославських єпархіальних відомостей. Феодосій видав книги про Самарський монастир, «Історичний огляд православної християнської церкви у межах Катеринославської губернії», «Матеріали для історико-статистичного опису Катеринославської єпархії» (2 випуски 1880, 1882 рр.). Через усі його дослідження червоною ниткою проходять сторінки давньої історії, заселення містечок, козацтва, промислів.

У зв’язку з підготовкою до 100-річчя заснування Катеринославської єпархії Феодосій Макаревський видав 2 статті у №№ 1-6 Катеринославських єпархіальних відомостей 1875 року. Дивним чином з ними перегукнулися статті А.В. Лисенкова про історію Трорїцького собору Бахмуту у Відомостях за №№ 13-15 того ж року. Макаревський друкував статті у Катеринославських єпархіальних відомостях на протязі 1876-1881 рр.

8 вересня 1880 р. єпископ Катеринославський і Таганрозький Феодосій Макаревський освятив новий будинок та домову церкву Бахмутського духовного училища, був присутнім на XXII зїзді повітового духовництва.

У березні 1884 р. Бахмутське училище вітало Катеринославського губернатора князя Долгорукого, який пройшовся класами, був у церкві, привітав викладачів та учнів.

  Феодосій помер 5 лютого 1885 року від «апоплексії головного мозку» (інсульту). похований у престолі Святої Катерини катеринославського кафедрального собору.

Єпископ Серапіон, Маєвський Семен (1827 – 1891 рр.), очолював Катеринославську і Таганрозьку єпархію з 16 лютого 1885 року по 5 грудня 1891 року.

5-7 жовтня 1885 р єпископ  Серапіон відслужив Літургію у Троїцькому соборі та всенощну у церкві духовного училища Бахмуту. Оглянув приміщення, запропонував збудувати свою хлібопекарню. У 1888 р. Серапіон знову відвідав училище у травневе  свято Вознесіння господнього, відслужив Літургії у церкві духовного училища та Соборі. Учням за добре навчання роздав релігійну літературу, доглядачу училища порадив збудувати лікарню.

  Єпископ Августин, Гуленицький Андрій Федорович (1838 – 30.11.1892 рр.), очолював Катеринославську і Таганрозьку єпархією з 14 грудня 1891 року по 30 листопада 1892 року.

Єпископ Володимир, Василь Шимкович (1841 – 1926 рр.), очолював Катеринославську і Таганрозьку єпархію з 5 грудня 1892 року по 12 червня 1896 року.

Єпископ Симеон, Покровський Сергій Іванович (1846-1913 рр.), очолював Катеринославську і Таганрозьку єпархію з 12 червня 1896 по 01 квітня 1911 року.

З 12 жовтня 1901 року єпископ обстежував школи Бахмутського і Слов'яносербського повітів. Ці події він описує так: «погода сприяла подорожі: було сухо і тепло, але пил, що в неймовірній кількості збивався екіпажами і піднімався вітром, сильно докучав. Люди, коні, екіпажі покривалися товстим шаром пилу і набували своєрідного сірого кольору. В Бахмутському повіті впродовж літа і осені не було жодного дощу, поля мали сумний вигляд, ніде не було видно ні зеленої травички, ані озимих сходів... Всіх церков було оглянуто шістдесят... Зустрічали мене при дзвонах і великою кількістю народу з хлібом-сіллю».

В селі Покровське, окрім земської, існували ще дві «досить багатолюдні школи грамоти» (Брянцевська - на 60 учнів, Покровська - на 70 учнів). Читали учні Святе Письмо по-різному: «один погано, інший краще, третій добре, випробування Закону Божого справило сприятливе враження».

26 жовтня 1901 року єпископ прибув до міста Бахмут. В Троїцькому соборі й Кирило-Мефодіївській школі при ньому влаштували іспит третьому відділенню з п'ятнадцяти учнів: «читали дев'ятий розділ Євангелія від Іоанна», відповідали на питання, «хто поруйнував царство Іудейське», «про сон Навуходоносора і його значення», «які друзі були у Данаїла і з якого приводу вони згадуються?». Учні цієї школи «співали зустріч» в церкві при кладовищі. В Миколаївській ЦПШ було цього дня 47 учнів, перевіряли знання дванадцяти учнів старшої групи. Висновок єпископа - «читання загалом незадовільне... одні прагнули читати швидко, але при цьому помилялися, помітні часті й грубі помилки в наголосах», першокласники «молитву за царя знали не всі». Тут же в церкві опинилися учні земської школи і «непогані знання Закону Божого показали». Будівлю Благовіщенської жіночої ЦПШ єпископ оглянув, на першому поверсі відвідав притулок «немічних старих». Старші учениці (60 дівчат) читали десятий розділ Євангелія від Іоанна, статтю «Розповіді про імператрицю Катерину II» з книги Одинцова, відповідали на питання про титули і прізвище Миколи II, про першого царя цієї династії, про першого імператора Росії. В притулку єпископ оглянув дві кімнати, де знаходилися дванадцять стареньких і зайшов до кухні для огляду обіду, що готувався. 27 жовтня 1901 року єпископ відвідав Володимирське чоловіче училище і Олександрівське жіноче училище. Іспит складали учні-хлопчики. Єпископ був присутній на уроках у духовному училищі, відвідав чоловічу і жіночу гімназії, трикласне народне училище. В ремісничому училищі оглянув учбові майстерні і магазин виробів учнів.

Повертаючись в Катеринослав, у селі Івано-Хрещенському єпископ відвідав приходську школу, але вона виявилася на замку, а учнів зібрати не вдалося. В селі Карлівці (Клещіївка) він перевірив ЦПШ де навчалося 45 учнів, які показали непогані знання молитов, тропарів, церковної і російської історії.

З 1 по 20 травня 1912 р. епископ Таганрогський Феофілант обстежив церкви повіту. 7 травня він прибув до Бахмуту, 10 травня відвідав село Покровське.

 Джерела та література

Беднов В. Краткое историческое известие о Славенской епархии, ныне именуемой Екатеринославскою, ее архиереях и семинарии // Летопись Екатеринославской ученой архивной комиссии (Летопись Екатеринославской ученой архивной комиссии  - ЛЕУАК). — Екатеринослав, 1909. — Вып. 5. — С. 133 – 156.

Беднов В.А. Список иерархов Екатеринославской епархии // Летопись ЕУАК. — Екатеринослав, 1915. — Вып. 10. —С. 330 – 350;

В.А. Беднов. Преосвященний Феодосий, епископ Екатеринославский и Таганрогский и его труды по истории Екатеринославщины. Летопись Екатеринославской ученой архивной Комиссии. Вип. 6. Екатеринослав, 1910 г.

Бутовский А.И. Историческая записка о Бахмутском духовном училище за 60 лет. –Бахмут, 1893.

Гавриил. Отрывок из повествования о Новороссийском крае. Записки Одесского об-ва истории и древностей.т.3. – Одесса, 1853.

Гавриил. Переселение греков из Крыма в Азовскую губернию и основание Готфийской и Кафийской епархии (Из „Истории Херсонской и Славянской епархии”) // ЗООИД. — Одесса, 1844. — Т. І. — С. 197 – 204.

Гавриил (Розанов). Продолжение очерка истории о Новороссийском крае. Период с 1787 по 1837-й год. — Тверь: в типографии Губернского Правления, 1857. — 111 с.

Знаменский И. Положение духовенства в царствование Екатерины ІІ и Павла І. — М.: тип. М.Н. Лаврова и Ко., 1880. — 185 с.

Историко-статистическое описание Екатеринославской епархии. Храмы ХVIII столетия(составитель Филарет Макаревский). – Екатеринослав, 1880.

Материалы для истории Новороссийской православной иерархии//Записки Императорского  Одесского общества истории и древностей. – Т. ІХ. – Одесса, 1875. – с. 283-296.

Н.Н. Мурзакевич. Очерк успехов Новороссийского края и Бессарабии в истекшие 25 летие с 1820 по 1846 годі. Одесса, 1846.

Н.М. Материалы для истории Новороссийской иерархии // Прибавления к Херсонским епархиальным ведомостям. — 1878. — № 20. — С. 587 – 602; 1879. — № 2. — С. 38 – 45; № 12. — С. 349 – 356; № 13. — С. 409 – 412; № 17. — С. 547 – 558;

Новицкий Я.П. Как готовилось екатеринославское духовенство к встрече императрицы Екатерины  ІІ // Киевская старина. – 1887. – Т. ХVІІ. – с. 795-798.

Описание атласа Новороссийской губернии. – СПб, 1799.

Отчет Екатеринославского епископа об осмотре церквей и ЦПШ г. Бахмута в 1901 году.

Папков А. Церковно-общественные вопросы в эпоху царя-освободителя (1855 – 1870). — СПб.: тип. А.П. Лопухина, 1902. — 184 с.

Першин В.И. Историческая заметка об иконе Казанской богоматери Бахмутского собора. – Народная газета Бахмутского земства, 1907.

Пирко В.А. Заселение степной Украины в XVI-XVIII столетиях. – Донецк, 1998.

Покровский И.М. Русские епархии в ХVІ – ХІХ вв. Их открытие, состав и пределы. Опыт  церковно-исторического, статистического и географического исследования.— Казань: Центральная типография, 1913. — Т. 2. (ХVІІІ-й век). — 892  с.

Преосвященний Феодосий, епископ Екатеринославский и Таганрогский и его труды по     истории Екатеринославщины. Летопись Екатеринославской ученой архивной Комиссии. Вип. 6.  Екатеринослав, 1910 г.

Протоиерей А.В. Лисенков. Историко-статистическое описание Бахмутского собора. – Екатеринославские епархиальные ведомости. №№ 13-15. 1875.

П. Шабельский. Историческое описание реки Северного Донца близ Святых гор. Записки Одесского Общества истории и древностей. Одесса 1846.

Ростиславов Д.И. Опыт исследования об имуществах и доходах наших монастырей. — СПб.: тип. Морского Министерства, 1876. — 396 с.

Ровнер О.С., Шеліхова Н.М. Видатний бібліограф (до 70-річчя з дня народження Ф.П. Максименка) // УІЖ. –1967. - №2. – С. 132-133.

Серафимов С. Гавриил архиепископ Екатеринославский, Херсонский и Таврический // ЗООИД. — Т. V. — Отд. ІІІ. — С. 919 – 953.

Серафимов C. Евгений Булгарис, архиепископ Херсонский и Славянский // Прибавления к Херсонским епархиальным ведомостям. — 1863. — № 12. — С. 172 – 182.

Справочная книга Екатеринославской Епархии. Екатеринослав. 1908.

Справочная книга Екатеринославской епархии. Екатеринослав. 1913.

Овсянников Е. Краткий исторический очерк единоверия (По поводу истекающего столетия со дня его учреждения) // Екатеринославские епархиальные ведомости. Отдел неофициальный. — 1900. — № 28. — С. 776 – 785; № 29. — С. 813 – 823.

 Столетие Екатеринославской епархии // Екатеринославские епархиальные ведомости. Отдел  неофициальный. — 1876. — № 14. — С. 209 – 221; № 15. — С. 225 – 240; № 16. — С. 247 – 256; № 17. — С. 267 – 269; № 18. — С. 273 – 288; № 19. — С. 289 – 304;1 876. — № 15. — С. 571 – 578;

Татаринов С.Й., Тутова Н.О. Нариси історії самоврядування в Бахмуті і повіті в XVIII-XX століттях. – Артемівськ, 2008.

Титлинов Б.В. Духовная школа в России в ХІХ столетии. Вып. І (Время Комиссии Духовных Училищ). К столетию духовно-учебной реформы 1808-го года. — Вильна: тип. „Русский Почин”, 1908. — 383 с.

Титлинов Б.В. Духовная школа в России в ХІХ столетии. Вып. второй (Протасовская эпоха и реформы 60-х годов). — Вильна: тип. „Артель Печатного Дела”, 1909. — 421 с.

 Татаринов Сергей Иосифович, доцент кафедры инженерной педагогики Артемовского учебно-научного профессионально-педагогического института Украинской инженерно-педагогической академии, доктор философии-кандидат исторических наук, заслуженный работник культуры Украины, член Украинского национального Комитета IKOMOS (Париж, ЮНЕСКО).

Адрес места работы 84500, Украина, Донецкая обл., г.Артемовск (Бахмут), ул.Артема, 5, УИПА

Домашний адрес 84500, Украина, Донецкая обл., г.Артемовск, ул.Советская, 139

Дом.т.06274-2-32-79, м.т. 050-47-47-840, 050-63-00-578

Эл.почта TATBRONZA@YANDEX.RU

 ПРИ ИСПОЛЬЗОВАНИИ МАТЕРИАЛА ОБЯЗАТЕЛЬНА ССЫЛКА НА ЭТОТ САЙТ